Цукровий буряк серед польових культур вважається найбільш вимогливою до родючості ґрунту і, водночас, проявляє високу потребу в мікроелементах.

Для нормального росту і розвитку, отримання високих врожаїв, цукровий буряк повинен бути забезпечений достатньою мірою марганцем, бором, магнієм.

Марганець посилює гідролітичні процеси, сприяє просуванню асимілянтів, що утворюються в процесі фотосинтезу, від листя до коренів та іншим органам. Бере участь у фотосинтезі, тому його недолік приводить до зменшення змісту цукру в рослинах буряків. З допомогою марганцю можна впливати на процеси цукроутворення і синтезі білка. При нестачі марганцю спостерігається карликовість рослин, хлороз між прожилками листя, некроз внутрішньої частини листків.

Бор бере участь у кисневому живленні тканин і пересування вуглеводів з листової пластинки в інші частини рослин. При його нестачі розвивається захворювання «гниль сердечка», сповільнюється окислення цукрі, синтез клітинних білків.

Буряк гостро відчуває потребу в молібдені та кобальті. Кобальт позитивно впливає на дихання та енергетичний обмін, накопичення цукрі. Молібден бере участь у процесах синтезу білка, вітаміну С і каротину, впливає на синтез і пересування вуглеводів, використання фосфору. На кислих грунтах молібден практично не засвоюється з грунту, тому позакореневе підживлення особливо важливе.

У разі суттєвої нестачі молібдену рослина відстає в рості, з’являються жовто-зелені плями між жилками листка. Згодом листки по краям в'януть.