avatar


Сірка (S)

хімічний елемент, життєво необхідний рослинам. Він входить до складу всіх білків, міститься в деяких амінокислотах. Є компонентом складних добрив. Сірковмісні добрива вносять восени під зяблеву оранку або ранньою весною під передпосівну культивацію. Зарубіжний досвід передбачає рядкове внесення сірки і позакореневі підживлення.

Фізіологічна роль

Сірка бере активну участь в окисно-відновних процесах, активації ензимів, білковому обміні. Вона сприяє фіксації азоту з атмосфери шляхом посилення утворення бульбочок у бобових.

Сірка є складовою частиною білків і міститься в найважливіших амінокислотах - цистині і метіоніні. Зустрічається даний елемент і в інших органічних сполуках - у аллил-гірчичному маслі з гірчичного насіння, в часниковому маслі. Сірка входить також до складу глікозидів, вітаміну В, біотину, деяких антибіотиків (пеніциліну).

Найважливіше з'єднання, що містить сірку і бере участь в окисно-відновних реакціях - глутатіон. У його склад сірка входить у вигляді похідного цистину - цистеїну. Цистин містить сірку у вигляді дисульфідної групи, цистеїн - у вигляді сульфгідрильної. У ростучих органах рослин з переважанням синтетичних процесів сірка знаходиться у відновленій формі. У міру старіння, коли процеси гідролізу починають переважати над процесами синтезу, в рослині зростає кількість окисленої форми сполук сірки.

Сірка поглинається рослинами з грунту тільки у вигляді аніону сірчаної кислоти (в окисленої формі). Однак у всіх вище зазначених сполуках вона міститься у відновленій формі (відновниками сульфатів в рослинах виступають вуглеводи). І саме в такому вигляді елемент бере участь в окисно-відновних процесах, пов'язаних з диханням.

З органічними речовинами сірка пов'язана дисульфідною (-S-S-) або сульфгідрильною (-SH) групами. Ці групи виконують важливі функції в процесі окислювально-відновних реакцій. Зокрема, сульфгідрильна група при окисленні втрачає водень і перетворюється в дисульфідну групу.

Сірка покращує засвоєння сполук азоту, запобігає утворенню небілкових форм азотистих сполук (нітратів, нітритів та ін.) в товарній продукції, чим і забезпечує її високу екологічність.

Дефіцит в рослинах

Нестача сірки призводить до затримки синтезу білків, оскільки не можуть утворюватися амінокислоти, що містять цей елемент. Через це візуальні прояви недостатності сірки схожі на ознаки азотного голодування: сповільнюється розвиток рослин, зменшується розмір листя, стебла подовжуються, листя і черешки стають дерев'янистими. На відміну від азотного голодування, при сірчаному листя не відмирають, хоча їх колір стає блідим. У бобових при цьому спостерігається слабке утворення бульбочок на коренях.

Чутливі до дефіциту культури: бобові, капустяні, томати, огірки.

Triticum vulgare

Тютюн (Nicotiana tabacum), з симптомами нестачі сірки (праворуч) і здоровий (зліва). Для голодуючої рослини характерні уповільнений ріст і закручування кінчиків листя донизу.

Triticum vulgare

Пагін апельсинового дерева (Citrus sinensis) з симптомами ранніх стадій нестачі сірки. Молоде листя значно жовтіше, ніж старе. Забарвлення молодого листя нагадує забарвлення листя з дерев, які страждають від дефіциту азоту. При більш гострій недостатності забарвлення старого листя буває біднішим, ніж показано на малюнку, на багатьох з них середня жилка жовтіє.

Сірка (S) має фунгіцидну, акарицидну і інсектицидну контактну дію. Фунгіцидність сірки обумовлена ​​продуктами її відновлення або окислення. Сірка є акцептором водню і сприяє порушенню нормального перебігу реакцій гідрування / дегідрування, пригнічує ферменти дихання - поліфенолаксідазу та інші. Елементарна сірка пов'язуючи метали, що входять до складу ферментів (цинк, мідь, залізо, марганець), утворює сульфіди, порушує метаболізм гриба, викликає його загибель.

Сірка пригнічує розвиток збудників борошнистої роси, а також стримує поширення парші яблуні і груші.

Сірка також підвищує стійкість культур до знижених, підвищених температур і посухи. Сірку за своїм багатогранним значенням неможливо замінити іншими елементами мінерального живлення.

1. Минеев В.Г. Агрохимия: Учебник.– 2-е издание, переработанное и дополненное.– М.: Издательство МГУ, Издательство «КолосС», 2004.– 720 с., [16] л. ил.: ил. – (Классический университетский учебник).

2. Власюк П.А. Биологические элементы в жизнедеятельности растений. Издательство «Наукова Думка», Киев, 1969

Фото: Ernahrungsstorungen bei Kulturpflanzen in Farbbildern. Von Prof. Dr. sc. agr. Werner Bergmann.- VEB Gustav Fischer Verlag Jena, 1976 (Джерело: http://www.landart.ru/03-uhod/c-bergman/03c000.htm)